Жан ле Рон д'Аламбер Jean le Rond d'Alembert | |
---|---|
фр. Jean le Rond D'Alembert | |
![]() | |
Народився |
16 листопада 1717 […] Париж, Королівство Франція […] |
Помер |
29 жовтня 1783 […] (65 років) Париж, Франція […] |
Поховання | Катакомби Парижа |
Місце проживання | Париж |
Громадянство |
![]() |
Діяльність | філософ, математик, фізик, музикознавець, перекладач, письменник, теоретик музики, енциклопедист, інженер |
Alma mater | Паризький університет і Коллеж Чотирьох Націй (1735) |
Сфера інтересів | математика,фізика, філософія |
Посада | Perpetual Secretary [d] |
Вчене звання | Член Французької академії |
Аспіранти, докторанти | П'єр-Симон Лаплас |
Член | Лондонське королівське товариство, Французька академія, Прусська академія наук, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Королівське норвезьке товариство наук та літератури [d] , Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей і Академія наук Турина [d] |
Відомий завдяки: | математика, механіка, енциклопедія |
Батько | Léopold Philippe d'Arenberg [d] |
Матір | Claudine Guérin de Tencin [d] |
Нагороди |
член Лондонського Королівського Товариства [d] член Американської академії мистецтв і наук [d] |
Автограф |
![]() |
![]() ![]() Жан Лерон д'Аламбер у Вікісховищі? |
Жан ле Рон д'Аламбер (фр. Jean le Rond d'Alembert; 16 листопада 1717, Париж — 29 жовтня 1783, Париж) — французький філософ- енциклопедист, фізик, математик. Інколи прізвище пишеться як Даламбер.
Член Паризької АН (1746) і Французької академії (1754, неодмінний секретар з 1772).
Народився в Парижі. Позашлюбна дитина маркізи де Тансен і офіцера-артилериста Детуша. Небажану для маркізи дитину було підкинуто на паперть церкви Jean le Rond (Івана Ротонди). На честь цього святого дитина і отримала своє ім'я.
Дитину всиновила родина ремісника Руссо. Детуш, повернувшись з-за кордону, довідався про народження сина і його всиновлення. Пізніше він дасть гроші на отримання сином гарної освіти. Після смерті у 1726 р. Детуш залишить неповнолітньому сину грошову підтримку у 1200 ліврів на рік. Мати ж завжди залишалась байдужою до дитини і її стану. д'Аламбер мешкав з родиною ремісника до 48 років і вважав їх своїми батьками.
Освіту здобув в янсенітському коледжі де-Катр-Насьон. У 1751 разом з Д. Дідро приступив до видання «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», яка стала прапором французького Просвітництва і поклала початок широкому розвитку енциклопедичних видань. Був науковим редактором «Енциклопедії», написав для неї багато статей з математики, фізики, музики, релігії, права, а також вступну статтю — філософський маніфест енциклопедистів і систематичний виклад наукового світогляду.
У 1759 відійшов від видання «Енциклопедії» і повністю присвятив себе науковій роботі. Відомий своїми дослідженнями в області диференційних рівнянь, часткових похідних, теоретичної механіки.
В 1745 д'Аламберу, який був на той час членом Академії наук, доручили перекласти з англійської на французьку Циклопедію Ефраїма Чамберза. Простий переклад переріс у оригінальний твір під назвою «Енциклопедія або тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел» (фр. Encyclopédie ou dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers). Д'Аламбер написав до енциклопедії «Вступне слово» (фр. Discours préliminaire), яке стало маніфестом епохи Просвітництва.
Найвідоміша праця д'Аламбера — «Трактат про динаміку» (1743), в якій він вперше сформулював загальні правила складання диференціальних рівнянь руху будь-яких матеріальних систем, спираючись на запропонований ним найважливіший принцип механіки (принцип д'Аламбера). Застосував цей принцип для опису руху і рівноваги рідин (1744), а також для дослідження причин виникнення вітрів в атмосфері Землі (1747). Дослідження д'Аламбера з теорії диференціальних рівнянь лягли в основу математичної фізики. У мемуарі про коливання струни (1747) він вперше у фізиці сформулював хвильове рівняння і дав метод його розв'язання, в роботі з теорії опору рідин (1752) диференціальні рівняння гідромеханіки вперше були представлені у формі поля. Важливі результати отримав д'Аламбер також в теорії рядів, в алгебрі.
Роботи д'Аламбера з небесної механіки, разом з працями його сучасників А. К. Клеро і Л.Ейлера, заклали фундамент цієї науки про рух небесних тіл під дією сил тяжіння. Д'Аламбер зробив перші кроки в розробці теорії збудженого руху планет. У 1747—1756 займався теорією руху Місяця і склав таблиці, які згодом уточнював. У 1749 дав першу точну теорію прецесії і нутації Землі, показавши, що ці явища обумовлені гравітаційною дією Місяця.
Іноземний почесний член Петербурзької АН (1764), член низки інших академій наук.
У Франції 18 століття сильно поширився атеїзм. Прихильників атеїзму було занадто багато серед аристократів і вчених. Був атеїстом і д'Аламбер. Могутня і реакційна католицька церква Франції ніколи з цим станом не погоджувалася і чекала на час помсти. Після смерті д'Аламбера церква відмовила відомому вченому і енциклопедисту у похованні за церковним обрядом і наполягла на похованні в спільній могилі з жебраками без позначення. У цьому д'Аламберу судилася доля трагічного попередника — скрипаля Паганіні.
Але ім'я д'Аламбера не загубилося в нетрях марноти. Статуя д'Аламбера роботи скульптора Ф. Леконта вже в 18 столітті прикрашала залу Інституту Франції. Пізніше її передадуть в уславлений музей Лувр.