Змочування (рос. смачивание, англ. wetting, нім. Benetzung f) — дія до властивості змочуваності.
Змочування відбувається, наприклад, при змішуванні корисної копалини, гірської породи тощо з водою, пульпою, реагентом.
Про рідину, яка розпливається тонкою плівкою по твердому тілу, кажуть, що вона змочує дане тверде тіло.
Добре змочування є обов'язковою умовою формування ефективної клейової плівки зв'язуючого на твердій поверхні. Мірою змочуваності твердої поверхні зв'язуючим є крайовий кут змочування θ (див. рис.) — кут, утворений поверхнею розділу двох фаз із поверхнею третьої. Його прийнято відраховувати убік більш полярної (як правило рідкої) фази. Нульове значення крайового кута відповідає повному змочуванню, значення крайового кута θ = 180о відповідає випадку повного незмочування твердої поверхні зв'язуючим.
Структура води на твердій поверхні, як правило, характеризується трьома шарами: тонкої плівки з аномальними характеристиками, адсорбційного шару і гравітаційної води. Ідентифікувати ці шари можна, наприклад, методом дериватографії, що показано українськими дослідниками
ЗМОЧУВАЛЬНИЙ РЕАГЕНТ — хімічний реагент, який здатний покривати поверхню устаткування тонкою плівкою.