Механіка суцільних середовищ
|
|
Закони класичної механіки
|
Закон збереження маси •Закон збереження імпульсу •Закон збереження енергії •Нерівність Клаузіуса
|
Механіка деформівного твердого тіла
|
Тверде тіло:
Напруження •Деформація • Теорія малих деформацій • Теорія великих деформацій •Теорія пружності •Механіка контактної взаємодії •Опір матеріалів •Теорія пластичності •Механіка руйнування
|
Механіка рідин та газів
|
Флюїд: Тиск •Гідростатика (закон Архімеда; закон Паскаля) •Гідродинаміка (закон Бернуллі) •В'язкість (ньютонівська рідина; неньютонівська рідина)
Рідина: Поверхневий натяг •Капілярний ефект
Газ: Рівняння стану ідеального газу (Закон Гей-Люссака; Закон Бойля — Маріотта; закон Шарля) •Реальний газ
Плазма
|
Реологія
|
В'язкоеластичність • Розумні рідини ( Магнетореологічна рідина, Електрореологічна рідина, Феромагнітна рідина) • Реометрія
|
Основні рівняння
|
Рівняння неперервності •Рівняння Ейлера •Рівняння Нав'є — Стокса •Рівняння дифузії •Закон Гука
|
Вчені
|
Ньютон • Стокс •Нав'є •Коші •Гук, Бернуллі
|
|
|
Гідромеха́ніка (рос. гидромеханика, англ. hydrornechanics, mechanics of liquids; нім. Hydromechanik f) — розділ механіки, в якому вивчається рух і рівновага практично нестисливих рідин та взаємодія їх з твердими тілами (або стінками), що омиваються (змочуються) нею. Під терміном гідромеханіка іноді розуміють гідроаеромеханіку в цілому. Включає два розділи: гідростатику й гідродинаміку.
Вивчаються закони рівноваги й руху рідини, а також силова взаємодія між рідиною й твердими тілами. У дослідженнях використовують різноманітні припущення й спрощення та експериментальні дані, причому, оперуючи певними усередненими величинами, намагаються оцінювати тільки головні характеристики явища; в результаті отримують можливість розв'язувати з допомогою відносно простих наближених емпіричних методів порівняно складні практичні задачі механіки рідин.
Інша назва — механіка рідин.